Босоніж по траві в садок по вишні...
Ці мрії взимку мабуть грішні.
Душа терпляче жде-чекає,
Коли на Україну літо завітає.
Після зимі приходить дівчина-весна:
Сніги зійшли і ожива Краса!
Калюжниці манюня квіточка жовтіє -
То для людей сподІванка-надія,
Що не повернеться назад зима,
Весна іде-керує вже сама.
Блакить у небі, як полотна, розстеляє.
Потроху Сонечко крізь неї виглядає.
Соромиться - всю зиму міцно спало,
Своє тепло для літа зберігало.
Зігріє Землю і прокинеться Життя!
До холодів не буде вороття.
І трави виростуть, садочки зацвітуть,
А молоді Серця коханнячко знайдуть...
І я чекаю, як босоніж по траві
Піду в садок... там бджілки, солов"ї.
Від Сонця променів достигнуть вишні...
За все Життя я дякую Тобі, Всевишній!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654702
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2016
автор: Валентина Володина