ДОЩІ ДОШКУЛЬНІ

Пухлина  всесвіту  набрякла
Смертельної  образи  сном.
У  савані  густої  мряки
Жалобний  трауру  огром.

Кругом  ні  просвіту,  ні  згуку.
Над  ладом  лагідних  угідь
Навис  зловмисним  помсти  круком
Небесний  розкрил  потойбіч.

Неначе  вщухло  —  і  не  чутно
В  глибинах  омертвілих  злив
Погроз  —  ні  краплі,  та  підступно
Завмер  у  штилі  зливи  млин:

Із  затишку  ти  тільки  спробуй,
Хоч  носа  висунь  ти  надвір  —  
І  небо  вмить  скляне  проломить
Свинцевим  кулаком  тьми  вир.

Ти  лиш  з  порога  до  порога  —  
Тут  засідка  ворожа  —  гульк!  —  
Як  з  кулемета  із-за  рогу
Прозора  черга  мокрих  куль!

І  розверзаються  утроби
Небесних  щедрих  водних  жнив  —  
Комори  урожай  наповнить
Зі  срібного  зерна  краплин.
   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654725
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.03.2016
автор: Пересічанський