[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI [/youtube]
Люблю, коли понуре небо
Сльозами вікна омива.
А лить свої, нема потреби:
Моя сльоза - це не вода.
Я не з плаксивих - сильна жінка,
Та час дощів наводить сум.
І діамантова сльозинка
Впаде, народжена із дум.
Чомусь усе переплелося.
Що може буть тому виною?
Хіба тому, що не збулося,
І я сумую за тобою..
А дощ холодний душ на нерви.
Лікує рани, що болять
За тим, що роки уже стерли,
Та час від часу ще щемлять..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2016
автор: Н-А-Д-І-Я