і там, де у світі керує безмежність,
де сяє пітьма, обеліском надії
чому так пекельно горить незалежність,
у серці живому, в молитві, у вірі?
чому далечінь забирає коханих?
сльоза материнська гірчить, обпікає,
і котиться ледь у труні заквітча́ній
а в полі гармата, а в небі смеркає...
а в душах чорнiють наздiйсненi мрii,
лунають слова, що сказати невстигли
дай, Боже, життя цiй могутнiй вкраїні
її ворожбитам не вдасться скорити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654828
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.03.2016
автор: Katya Astion