Розлючена пітьма,
Так ніжно обніма мене за плечі,
І хуртовиною з душі, покотиться сльоза,
А серце у мить в мені озветься,
І тіло зажадає твого тепла.
Та крига, що від сонця розтопилась,
Умиє вранці ніжність твоїх снів,
Ти прокинешся...поглянеш у віконце,
Й побачиш двох вільних голубів...
Напам*ять їх тобі залишу,
Нехай літають навкруги твоїх воріт,
Щоб колись у цю таємну тишу,
Згадав мене через "сотню прожитих літ"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65484
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2008
автор: душа