Сутенії ближче до півночі і дихається на повні легені
Зорі підморгують і наче посилають знак,
схиляють голови, як приручені олені.
"Відчуваєш, лоскоче зап’ястя червоний мак,
ми тобі покажемо шлях, просто іди за нами.
Ось вівці пасуться на схилах,ось висить гамак,
не питай шлях, немає різниці як з іменами,
це минуле,тому краще неозирайся на байрак.
Бачиш у воді посміхаються всі кого ти любила,
на березі лишились їх речі, на валізі фрак,
а на піску - дороги по яких йти було сила.
Ось щирість, яку зачала і ви’носила,
ось хліб, яким частувалась і між кого ділила,
ось вино, яке витискала і в келихи лила,
ось світло, яке так ховала і так розгубила.
Ще трохи і буде світати між горами Гімалаю,
ми зникнимо разом як і роса з молочаю.
Пускай нам удень бульбашки з мила,
щоб ми знову продовжили подорож,
опісля того як вночі пройде злива"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2016
автор: Мері Benovski