Сіре небо, сіра доля, Сірих в ради вибирали,
сірі думи, сіра воля. та не тих, що треба взяли.
Срібний ранок, срібні роси, Ті ж багато обіцяли,
срібні трави і покоси. та собі усе забрали.
І всі пільги, і зарплати,
Їх не можна турбувати.
Збільшуть знову свої статки,
ось такі тепер порядки.
Про обіцянки забули, Живуть люди дуже бідно
ніби зовсім і не чули. і просвітку їм не видно.
Обіцянки були сірі, І важкі у них всі днини,
Нам на них нема надії. ніби сірі павутини.
Кажуть в нас тепер свобода,
тільки сіра в неї врода.
Сірі будні, сірі свята,
лиш фантазія багата.
Про минуле незабутнє, І війну, щоб зупинити,
про сучасне і майбутнє. і свободу відновити,
Щоб життя було цікаве, щоб права всі рівні мали,
срібно - біле не лукаве. за країну свою дбали.
Сіро - біле і сріблясте,
синє небо, сонце ясне.
Дуже хочуть усі люди,
щоби правда була всюди...
Щоб життя було не сіре,
а яскраве, синьо-біле.
Не боліли ноги й груди,
щоб щасливі були люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654961
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.03.2016
автор: геометрія