Ми хворі, ми ранені, ми зламані люди!
Ми тонемо в темряві, як кораблі.
Від пристані в пристань, нізвідки в нікуди -
чи правильний напрямок це взагалі?
А ти пірнай, давай, в проблеми з головою!
Стрибай на граблях, усе чогось чекай.
Думки у голові: ''Хай йде само собою.
Все одно життя змарновано. Нехай''
А білі смуги все ж траплялися, бувало!
І небо над нами було голубе.
Я ненавиджу місто, що тебе забрало.
І цей світ, і той, і людей, і себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655067
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2016
автор: Lifelover