Жодна з них не знає того,
яким тоді ти ставав зі мною.
Як ми допивали холодне вино,
А зранку просто блукали росою.
Ніхто із них не пізнає тебе,
ніхто не знає твоїх секретів.
А я і досі бачу тебе,
Серед німих і гірких силуетів.
І може, правди на світі нема,
але обман твій так важко забути.
Пробач, що стала такою я
Що близько наші приймала розлуки.
І моя ніч пахне книгами з чаєм,
І на годинниках темна північ.
Як би спитав, чому я вже не плачу
Сказала б, що час забути про вірність.
Хоча і вірність твоя: дим із вітру
Така невидима й надто казкова.
І жодна з тих, хто тобі зараз "нинішня"
Не зрозуміють, про що йде мова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655095
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.03.2016
автор: Королева ночі