Ось я – твоє ребро, Адаме.
Чуєш? Твоя дещиця!
Душа палає фіміамом,
Й волає плоть блудниці.
Не спокушай мене, Адаме,
Пізнати запах плоду.
Боляща духом – до Бедламу,
Лечу по нагороду.
Шалію доторком пестивим,
Причинна од цілунків.
Чому бажання нечестиві
Звучать у тиші лунко?
Чому з тобою я – каліка
І наймичка, й богиня?
Ховаю сором за повіки,
А душу – до яскині.
Нехай у померках побудуть,
Ще літ і літ – до скону.
Нехай і далі заздрять люди –
В нас власні Рубікони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2016
автор: Нея