На захлання зайд усяких
Було скрутиш дулю з маком
Й зрозуміло все.
Забирайся небораче
По тобі нагайка плаче,
Пок земля несе.
Де ж то маку діставати,
Щоб подальше посилати
Всяких шарамиг?
Він тепер у нас в опалі
Залишивсь хіба в Непалі,
В цінах золотих.
Вже не їсти з маком пишки.
Як вирощувать, то нишком,
Мов якийсь дурман.
В щирій битві з алкоголем
Виноградники збороли,
Й виріс наркоман.
Чим же мак зашкодив людям,
Що його усюди гудять,
Знищують на пні?
Та ж самі в дурнім завзятті
Породили звички кляті
До гниття в пітьмі.
До зачуми й памороки...
Ну, при чім оті наскоки
На лозу і мак?
Нищіть люди між собою
Темні звички, злі устої
Не виніть в тім злак.
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655156
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2016
автор: Юрій Прозрівший