Услід за Арсенієм Олександровичем...
Забрана у мене, що ночима
плакала за мною, у розмаїй
сукні, із діточими плечима, -
кращий дар, що Бог не повертає…
Впрохую минулим, сьогочассям,
спи міцніш, не схлипуй ізпросоньки,
не пильнуй неспаними очами,
янгол, оленятко, соколонько.
Із пустель Аравії, з шумерських
каменів, з якого часу пруга
у годоти сяянні розверстім
пам’яттю береш за горло туго?
Я не знаю де твоя країна
і не знаю як закляття скласти,
щоби знов згубити благостиню
рук твоїх, і дихання, і плаття…
Вільний переклад, оригінал: http://www.stihi-rus.ru/1/Tarkovskiy/66.htm
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655198
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.03.2016
автор: Еkатерина