Печально плакала вона
І лила сльози, наче осінь.
Красива осінь; жовті коси;
Стікали сльози, наче роси
На світлі паростки пшениці.
Вона ж кохала; білі птиці
Давно так в небі не літали,
І дітвора біля криниці
Ще так ніколи радісно не грала.
Сольоні сльози падали додолу
І висихали швидко в низині.
Їй вже давно потрібнна пляшка рому,
А не сидіти нишком в самоті.
Гарячий ром, хоч душу ту зігріє.
Вона ж сидить і сльози далі лиє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Каріна Андрощук