поки сонце не встало
вдатися мертвим
щоб воно не шукало моє обличчя
і лежати закам'янілим німим відвертим
чудувати цю дивну ранкову тишу
поки сонячні промені ще не зміцніли
поки вперто й затято обмацують тіло
загадати для себе дату своєї смерті
і як сонце піде відкрити кастинг власної страти
і підшукати хорошого ката
який виконає бажаний вирок
25 березня 2016 [06:10]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655320
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2016
автор: Віктор Шупер