Ми розминулись сотні літ потому…
За що тримались день за днем?
Напевно, ти знайшов у мені втому
Своїх ще ненароджених пісень.
Чи я за тебе зачепилась сильно?
Я знаю – прикипіла до буття
То – тільки сон
То – тільки твоя правда
Безлика правда
Завтрашнього дня…
Не вір нікому,
Бо ніхто не знає
Що так усердно
Ти заклав в життя
Нехай їм потім стане вже нелюба
Та їхня видумана і п’янка брехня…
І сантиметри, зведені у роки
Мені здаються вироком страшним
Десь розминулись, не знайшовши кроки
Не повернулась, щоб піти за ним…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Lesyunya