І знову мовчанка – убивча мовчанка.
І знову стіна поміж нами із лісу.
І терпить фіаско моя забаганка -
Хоч якось із тебе зірвати завісу.
Ти душу мою розрізаєш на смуги.
Намотуєш їх на туге веретено.
Мій шлях укладаєш бруківкою туги.
І капають сльози Парижа до Сени.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)