[i]Тихо плачуть ранки у лугах,
Приходили роси гостювать до мене,
Де живинку - листячко зелене
Вітер колисав у теплих снах...
Та на дворі сиро, туман долино́ю
Як і мої роки в пелені мовчань,
Недолугі вчинки вкрились сивиною,
Розморили ріки гіркоти пізнань...
А мені ще плести з неба хмари долі
І ростити квіти в полі почуттів,
Шкода, що в суєтності світів
Так невдало поділились ролі...
Все одному, іншому ж нічого,
На грунті чорнім крапельки життя
Та не топтало там іще взуття
Людським невіглаством оту облогу...
Щемно плачуть ранки у лугах,
Приходили роси ночувать до мене...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655465
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.03.2016
автор: Мандрівник