Я в інших життях проходила цей шлях й до нудоти знайомі дороги,
мій забутий космічний друже, ти ж знаєш кожну із них.
Ми з тобою оббивали одні і ті самі пороги,
й ти до мене настільки прилип, й мабуть, на зло мені, звик.
Мій космічний друже, я ще вірю, що ти пліч-о-пліч,
десь блукаєш все тими ж стежками,
проклинаючи день, і ховаючись в нами пропиту, пролиту й зневажену ніч,
замотавшись у простинь, й закинувшись, як наркотою, книжками.
Мій пропитий, забутий, і, мабуть, не знайдений друже,
ти як я, тільки трохи на інших планетах й орбітах, з недопитим/побитим горням на столі,
ти в пружинах набридлих обом нам нервових напружень,
засихаєш(синаєш) зі мною й без мене на немитому(битому), пустому вікні....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655519
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.03.2016
автор: Danka