Так хотілось почути найзаповітніше слово,
Від тебе одного, єдине, бажане...
І навіть крізь роки я все ще чекаю...
Що прийдеш і скажеш: пробач - я прощаю...
Одне, єдине і образи розтануть, як сніги,
Хоча вони й самі, розтанули напевно...
Та залишили по собі, неправильні сліди,
Що так помітні, коли на душі темно...
Найзаповітніше слово, єдине і бажане...
Щоб ми змогли, без марних жалів далі йти...
І навіть крізь роки з надією чекаю,
Що ти зможеш його в серці віднайти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2016
автор: Квітка))