Ой, на луках трави скошені,
По воді качки пливуть,
Ворскли тихої по осені
Береги мене зовуть.
Де у вирій за лелекою
Молоді пливуть літа,
Дивно юністю далекою
Пахне осінь золота.
Трублять олені знеможено,
Сум на річку пада знов.
Десь отут моя зарошена
Загубилася любов.
Заблукала в хмелі ярому,
Та й за вітром подалась.
Осінь, осінь, разом з чарами
Я отрути напилась.
Тільки хай – отрута збуджує
Ув очах гарячий блиск.
Значить, світом ще не нуджу я,
І люблю, як і колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2016
автор: Галина Будянська