Моросив міленький дощик. Люди, що йшли по вулиці, підіймали високо комірці своїх курток. Мало хто із перехожих звертав увагу на маленького хлопчика, що сидів біля східців собору в благенькій сорочині з листком паперу у руках. Це був бродяжка-художник Василько.
Уже другу неділю він хворий в одній сорочці, без замовлень сидить отут щоденно, чекаючи поки хтось захоче замовити портрет. Учора увечері власник підїзду, на горищі якого він ночував, сказав, що якщо він і далі не приноситиме грошей, то може не приходити до ньго ночувати.
Вечоріло, а за день так і не знайшлося бажаючих, скористатися послугами хлопчини. Він важко дихаючи постукав до дверей будинку:
— Приніс гроші? - запитав господар не відчиняючи дверей.
— Немає, яле я ще принесу,- швидко відповів хлопчик.
Проте на ночівлю його так і не впустили. Вранці його знайшли мертвим біля дверей будинку, а в його руках лежав зіжмаканий лист білого паперу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2016
автор: Марк Маламура