Знайомі з дитинства стежки
Покрутило у трьох площинах.
Колись бігав босий там залюбки,
І збирав для старої шипшину.
Там ранок мав інший запах,
І борщ завжди здавався кращим
Це село не малювали на мапах,
А хати цнотливо ховались у хащах.
Зараз всі мазанки перехилені,
Старий горіх сперся на стріху,
Люди ж віку похилого
Тільки від онуків отримують втіху.
Мало-помалу вмирає українське село,
Описане Шевченковим словом,
Все реп'яхами й бур'яном поросло,
Звідти їдуть без думки по зворотню дорогу.
30.03.2016
#sb_poetry
.SB. Станіслав Безмежний
https://vk.com/sb_poetry
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655813
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2016
автор: Станіслав Безмежний