Якось мене призначили класним керівником, коли учні були вже у 9 класі. При першім же знайомстві, я зауважила, що учні сидять за занадто малими партами. Я зразу ж звернулася до директора школи. Він пообіцяв, що от-от повинні придбати нові парти, і мій клас зразу ж укомплектують ними.Повідомивши про це учнів, я виявила, що такі обіцянки вже були не раз, що про це просили не лише вони, а й їх батьки. Трохи подумавши, я й написала цей вірш.
Просить "А" 9-ий клас
директора школи:
-Подивіться ви на нас!
Ми ж майже дорослі.
Сидимо ж ми з семи літ
На все тих же партах,
Болять спина і живіт,
Болять навіть пальці.
Ви б посиділи хоч раз
На шістьох уроках,
А ми так вже сидимо
Цілих вісім років!
Та не просто сидимо:
Пишемо, читаємо,
І закони всі вчимо,
Й задачі рішаємо.
Хоч коліна, як болять,
Нам не до задачі,
Як тут вчителю сказать?
Скаже, що ледачі.
Як бабусі і діди
Спини вже зігнули,
А на сьомому уроці
Мало не поснули.
Негаразди, звісно, в нас
Є, як в кожнім класі,
Та пробачте, просим Вас,
Ми ж не лобуряки!
Як погано ми вчимося,
Чи нема порядку,
Ви тоді кричіть на нас
І навіть полайте!
Та уклінно просим Вас:
-Більші парти дайте!
Ми ж, як всі, хочем рости
Здорові й красиві,
А щоб в світі вижити,
Мусим бути сильні.
Вимагаємо від Вас
І завгоспа школи:
-Більші парти в наший клас,
Бо покинем школу!
Учням вірш сподобався, хоч вони жартома казали, що розвалять школу. Вони переписали вірш на стандартний лист паперу, всі підписалися, поставили число і віднесли директору школи. Спрацювало. Через два тижні клас отримав нові парти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655814
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 30.03.2016
автор: геометрія