Молитва
Я взір свій звожу до небес,
Молитву Господу мовляю:
Привіт, Великий мій Отець,
Йому я душу виливаю.
Ісус Христос – найкращий друг,
Бо Він весь біль наш відчуває,
Він лікар від усіх недуг,
Лікує того, хто взиває.
Пробач, - я кажу, - Боже мій
Що досить часто нарікаю,
На те, що хочеться мені,
Не помічаю те, що маю.
Пробач мені духовну лінь,
Шо, як змію собі пригріла,
І від бажання змін – лиш тінь,
Що десь далеко відлетіла.
Дай ранок гідно зустрічати
Не клясти день, коли родилась,
За все подяку віддавати,
Щоб лиш на Тебе я дивилась.
Ти дай смирення все приймати,
І бути гідною донькою,
Як впаду, сили дай, щоб встати,
Я хочу йти лиш за Тобою.
Ти сили дай людей любити,
Хоч люди різними бувають,
І часто важко це зробити,
Хто як не Ти – про це все знає.
Дай мужності, усе прощати,
І так як Ти – в морську пучину,
Щоб потім знову не згадати,
Про рани, що колись вчинили.
Дай серце, повне милосердя,
Щоб біль чужу змогти відчути,
В часи важкі, в часи гоніння,
На поміч руки простягнути.
Навчи мене вміти чекати,
Не форсувати плівку дій,
Бо свого часу зможеш дати,
Усе, що є в коробці мрій.
Прости Господь за все, благаю,
Дай серце нове Ти мені,
Щоб я жила на Твою Славу
Сьогодні, завтра й по всі дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Наталія Вороневська