В дверцятах- щілина для плину химери,-
вона одинока літала вночі...
Як тінь промайнула по стінам, по стелі,
і гримнула в дзвоник: Віддайте ключі!
Знекровлене личко, незнане створіння
для чогось і нащось створили світи,
літа в паралелях і в лабіринтах,
та прагне минуле своє віднайти…
Химера - не звір, не людина - істота,
що душу згубила в минулих гріхах,
розпатлана, боса, знесилена, дивна,
і там, де сердечко - пустеля і страх.
Її не сприймають субстанції щастя,
і спокій де, також, не прихисток їй,
бо душу розтратила нащось завчасно,
і хижою птицею виткала тінь…
Чи сріблом її налякать, а чи списом,
а може - голівку погладить з жалю?
В химері нещасній людські бачу риси:
жалію розтерзану душу твою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655978
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: norma Ardeko