Святий Георгій Землеробе
Патроне рідної землі.
Прости гріхи, напасті, злобу.
Прости усім, прости й мені.
Осяй блаженством Україну,
Твою сирітку мовчазну.
Даруй їй долю соколину
За ту спокуту неземну,
Що сотні літ несла смиренно
За первородний людства гріх.
Їй серце трепетно щоденно
Клював, клював мерзенний гриф.
Її довірливу й привітну
Пташину лагідну й дзвінку
Не раз всажали на століття
У клітку псевдо-золоту.
Та Прометеїв дух незламний
Не згас, хоч скаженіла тьма.
Той гріх одвічний і незнаний
Донині сплачено сповна.
І вже тремтить нечиста сила,
В розпуці б”ються злі круки.
Вкраїна, зірка наша мила
Над світом сходить на віки.
Ну ж начувайсь, мара бісівська!
Мов фенікс з попелу й вогню
Зростає сила українська.
Вже в дім не впустить чортівню.
О, Юрій, добрий наш патроне,
Ти освятив наш шлях з пітьми.
Веди ж, веди крізь всі кордони
До заповітної мети!
1992
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656028
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Юрій Прозрівший