Зима ще сріблом око чарувала,
Та ось весна постукала в вікно,
Тепер раніше сонечко вставало
І частувало світлом і теплом.
Коли ж в село у полудень загляне,
Закапають сльозинки з мокрих стріх.
У самоцвітах лісова поляна –
Їх не зібрати і в найбільший міх.
І річечка в міцній сорочці з льоду
Тепла чекає – їй це не пустяк.
Весні зрадіють люди і природа:
Шпаки прибудуть, радо засвистять.
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656104
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)