Безкрає небо очі манить
І стежка полем десь біжить.
Якої ще у Бога долі
Осмілюсь я колись просить...
Цей виднокрай, і жайвір в небі,
І в річку загляда блакить...
І трави впали у покоси,
Напившись срібної роси.
Так ось де джерело любові!?
І серце радісно щемить.
Якої ще у Бога долі,
Якої долі ще просить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656148
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Олена Жежук