Дощовим суботнім днем тролейбус повільно рухався до мети. На вулиці йшов дощ і його ніжно-сріблі краплинки таємничим мереживом вкривали вікна.
Я вдивляюся у краплинки, неначе бачу їх уперше в житті й дивуюсь як гармонійно вони вкривають скло. Краплинки створюють собою якісь дивно-чедернацькі гравр'юри. Немовби це не звичайне скло, а старовинне полотно над яким працює талановитий та досвідчений майстер.
Цікаво!- думаю я. Якщо є картина - то є і художник, що створив її. Хто ж створив ці надзвичайні, блискучі краплини, хто так гармонійно розсипав їч по склу?
Невже самі? Як?
Не вміють же фарби та пензлик самі малювати! Повинен бути майстер!
Яке щастя, що я знаю хто Він! Цей Надзвичайний Майстер, що створив зорі, небо, квіти, кристалики дощу і ... мене.
Це Найкращий Майстер!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2016
автор: Марк Маламура