Україно, моя ненько,
Лебідонько біла,
Обкарнали воріженьки
Тобі дужі крила.
А саму неначе квочку
Прип'яли до гирі.
……………………
…Подалися ластівочки,
Качки, бузьки в ірій…
Залишилася одна ти,
Сиротою, в полі
Вдовувати, горювати,
Проклинати долю;
І сидиш ти , сестро,бідна,
Та ковтаєш сльози,
А на обрії вже видно
Сніги та морози;
…Невесела ж бо їй-богу
Пишеться картина,
А у тебе , ще й до того ,
Діточки під тином…
…Сама, сестро, винувата –
У роки останні
Треба було вибирати
«Правильних гетьманів»;
Не зухвалих казнокрадів
Без совісти й чести,
А таких, що своє раді
До казни віднести;
Не отих , що красно мовлять,
На трибуні стоя,
А таких, що в груди ловлять
Кулі серед бою;
Не отих, що для облуди
Носять вишиванки,
А отих, що серце людям
Віддають, як Данко;
Отаких гетьманів треба
Було б обирати –
З НИМИ ти могла б у небі
Вільною літати.
…Ото ж долю , сиротино,
Клянеш свою дарма –
Нема долі у країни,
А є тільки КАРМА.
23.11.2015 року Вал.Коваленко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656212
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 31.03.2016
автор: ВалКоваленко