Поставлена пляшка на стіл,
то не віскі.
То крові надпитання душа.
Засована, злякана, бита,
Бездонна в намірах дна.
Шукати те дно є примарне бажання.
Там повно очорнених рук,
Які тримають думку назовні,
Не думаючи, як це виглядає тут.
Не маючи намір тремтіти від слова
Чи грубого погляду хтивих очей
І сподіватися на пару умовно, любязних ночей.
І пару ковтків із пляшки навпроти,
Смакує чужа душа?
Окроплена шансом змінити подих,
Сягнула пляшкового дна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656247
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2016
автор: Андрій Толіч