[i](Присвячується одній скромній медсестричці)
[/i]
Війна в одній країні вирувала…
В притулок дитячий снаряд залетів,
Жорстока смерть людські життя забрала.
Тут вертоліт медичний прилетів.
Були там миротворці-лікарі –
Поранених прибули рятувати.
Просили всіх, хто був у цім селі,
Аналізи на групи крові здати.
Від втрати крові сильно постраждала
Маленька дівчинка з блакитними очима.
Серед дітей, що група співпадала,
Став донором лише один хлопчина.
Погано лікарі їх мову знали,
Як вміли, так йому і пояснили.
А потім апаратом їх з’єднали –
Процес переливання запустили.
Спочатку лежав він спокійно,
Та згодом захлипав тихенько.
І сльози його мимовільно
Струмочком полились тоненьким.
«Що, боляче?» - хлопця спитали
Той став головою хитати.
Він думав (так їм переклали),
Що треба всю кров їй віддати.
Слова ці здивували лікарів…
«Чому тоді погодився?» - спитали
«Ми з нею друзі» - щиро відповів -
«ЇЇ люблю…» І очі заблищали…
31.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2016
автор: Finist