Ой не сходить пшениченька,
Та й на ріднім полі,
Виїдають круки очі
У моєї долі.
Роздирають мою душу,
Як іроди Божу,
Скажи мені, рідний батьку,
Чим ж я допоможу?
Моя рідна Україна
Тепер, як Голгота,
Де не глянеш, там руїна-
Панує голота.
Ой чим, Боже, провинили
Твої рідні діти?
Не в роскошах вони жили
На тім страшнім світі.
Чи до церкви не ходили,
Тобі не служили,
Що таку гіреньку долю
Нині заслужили?
На Голготу йдуть з тобою,
У дні твої страсти,
Несуть хрести із собою-
Не дай більше впасти.
Най вороння з світу згине,
А Юди прозріють,
Хай молитва степом лине,
Де пшеницю сіють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2016
автор: Леся Утриско