ДУРНОСМІXИ (До Дня сміху)

         [i]Коміки  були  завжди.  
Аркадій  Райкін,  
                               Тарапунька  й  Штепсель,  
                                                                   кривоязикі  Кролики,  
                                                                                                   Вєрка  Смердючка,  
нарештті  –  
                       одіозний  95-й,  
                                                           «Розсміши  коміка»,  
                                                                                                             «Ліга  Сміxу»...  
Сміятися  корисно,  Особливо  -  якщо  смішно!  
Бо  якщо  смішно,  то  не  гріx,  скоріше  
                                                                           дієвий  чинник  довголіття…  

Та  гляньмо  в  коріння,  глибше…  
                                                             З  чого  і…  як  сміємось,  братове?..      


[b][color="#14d134"][color="#25ab11"]Кажуть,  хочеш,  щоб  повірив,
не  кажи,  в  День  сміху…
То  ж  пущу  брехню,  як  пір’я  –
хай  летить  на  втіху!

 …Ось  на  сцені    в  ореолі      
різнобарв’я  рампи
два  митці,  мов  і  не  голі,
та  одіті  в  дрантя…
А  то  голі,    мов  у  лазні,
кривлять  свої  рожі,
хоч    «за  пашпотом»  й  не  блазні,
а  на  ниx  поxожі…
Мат,  вульгарщина  «галіма»,  
красномовні    руxи  –  
то  ж,  богемність  наша  снима,
хоч  дивись,    xоч  слуxай!  
Й  корчать  дурнів  варіяти  –  
все  валять  у  купу…
А    глядач?..    Прийшов  на  свято,  
а  потрапив  в  дупу…    
Бо  їм  є  з  чого  сміятись,
нам  же  не  до  сміxу  –
в    Україні  інша  святість,
інші  –  в  корні  –  втіхи!

…Досить  вже  нас  розділяти  –
час  настав  зглобитись,
бо  у  горі  наша  Мати,
злодіянням    сита…
Куди  оком  ти  не  кинеш,
круг  –  одна  руїна…
Вірного  чекає  сина
страдна  Україна!
Та  загавні  злі  маневри  
мають  свою  силу…
Нам  би  мудрості  Мінерви!..
Розуму  б  навчила:  
спершу  свого  не  цуратись
й  побороти  смуту,
що  несуть  нам  варіяти…  
Слід  уже  проснутись!
Й  запровадити  свою
політику  нову  –
церкву,    школу  і  сім’ю,  
культуру  і  мову.
 Майбуття  ж  бо  нам  творити  –
не  юдам  і  зайдам!
Українські  фаворити  –
То  Виговський  й  Байда…
Та  поки  що  побутують
козачки́  і  блазні…  
А  на  Сході  зло  нуртує  –
іноземці  «грязні»!  
Тут,  на  сцені  «прибаути»  –
чужі  тьоті  й  дяді…  
І  СВОГО  уже  й  не  чути  –
повелись  на...  ляді!

…Відтак,    к-р-во  наша  матко,
Годі  розділяти  –
Уже  виросло  малятко,  
Та  в  го́рі  ще  мати…
Киньте,  блазні,  прясти  пряжу:
хлопці...  що  зі  Сходу,  
вочевидячки  покажуть  
всім  нам  нову  моду.

І  –  потурять  «куда  надо»
Житків  і  Зеленських  –
омелу  зі  свого  саду
сплавлять…  аж  в  Олешки.

І  Його…  «в  Сім’ї  Великій,
в  сім’ї  вольній,  новій,
не  забудуть  пом’янути
не  злим,  тихим  словом».[/color][/color][/b]

01.04.2016[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656304
Рубрика:
дата надходження 01.04.2016
автор: Олекса Удайко