Ти можеш поглянуть на море?
На хвилі його весняні?
Бувають зелені і сині,
Мов птахи літають вони.
Як шторм не на жарт розійдеться,
І чайка десь журно квилить,
То чорним те море здається,
Воно заливає блакить.
У морі безцінні корали,
У морі буття є вся суть,
Так хочеться знов покохати,
На цей раз ніде не звернуть.
Кохання буває і в горі –
То просто хвороба тяжка,
Скажіть нам, романів герої:
Чом розум ніхто не пита?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2016
автор: Юлія Еней