Коли слова не складаються в ряд
І рими загубилися десь поміж сльозами
Витягуй із шафи найкращий наряд
Та гуляй із вітром ночами
Заховай заплакані очі за чорними окулярами
Комок у горлі перемотай теплим шарфо́м
Та йди петляй світлими, просторими бульварами
Відчуй себе у великому світі нікчемним божком
Та коли захочеш знову прокясти життя
І сказати , що любов померла, немає
Згадай, що десь у лікарні смерть забрала диття
А хтось мами ніколи не бачив, не знає
Коли знову пожалієшся на хлопця своєму другу
Будеш кричати , що краще вже жити самій
Знай, що чийсь тато вилетів на зустрічну смугу
І дитині справді прийдеться проблеми долати одній
Ми завжди думаємо, що це має так бути
І не знаємо ніколи, що в когось може й нема
Щоб замітити , треба спершу втрату відчути
А потім плачемо .Не цінували. Дарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656422
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2016
автор: ВікаВишнюк