«Нас депутати об’єб… (вибачаюсь) … об’єднали!» ( Тарас Шевченко СОН «На панщині пшеницю жала»)

«Нас  депутати  об’єб…  (вибачаюсь)…  об’єднали!»  (  Тарас  Шевченко  СОН  «На  панщині  пшеницю  жала»)


Нас  депутати  об’єб…  (вибачаюсь)…  об’єднали!
Бо  кожний  депутат  -  …  ху…  (вибачаюсь)…  мурло!
Ми  …  матюками  (вибачаюсь)…  квіточками  їх  обклали,
…  Так,  що  у  вухах  загуло!
Кричить:  «Скотина!»  один  …  пі…  (вибачаюсь)…  лідер,
А  той,  при  Пєті  -  …  об’єб…  (вибачаюсь)  …об’єднас,
Він  об  народ  ножищі  витер…
Бо  дуже    й  дуже  …  «любить»  нас!  
Їм  сниться  нова  …  Палес…  (вибачаюсь)…  Україна,
Хоч  третій  рік  іде  війна…
А  …  підо…  (вибачаюсь)…  депутатам  вся  країна
На  …  шматування  (вибачаюсь)…  процвітання  знов  дана!
Як  мені  вас  не  …  матю…  (вибачаюсь)  …  прославляти?!
Не  винувата  ваша  мати,
Що  ви  …  гівн..  (вибачаюсь)  …  біном,  такий    важкий,
Що  хочеш  плач,…  а  хочеш  вий!  
Бо  ваші  …  срак…  (вибачаюсь)  …  ряхи  в  нас  повсюду
Зуміли  все  …  знов  об’єб…  (вибачаюсь  вдруге)  …  впорядкувать…
Бо  вміють  вправно  …  об’єб…  (вибачаюсь  втретє)…  об’єднать…
О  мазе  фака…  (вибачаюсь)…  морозяка!  Вашу  рать!
…  То  як  же  жить  простому  люду?
…  Точніше,  як  нам  виживать?
О,  як  вас  хочеться  послать!..
До  Президента  та  Прем’єра…
Всіх:…  і  серух…  (вибачаюсь)  …  дівах,  і  хері…  (вибачаюсь)…  серів,
…  Й  «до  вітру»  хочеться  послать!
…  О,  …  мазе  фа…  (вибачаюсь)…  маракуя!  Вашу  (вибачаюсь)  мать!    

Таке  тепер  у  нас  «кіно»…
Що  «рулить»  ділове  …  гівн…  (вибачаюсь  вдруге)  …  воно!
В  народа  руки  вже  …  свер…  (вибачаюсь  на  всяк  випадок  за  другу  частину  слова)…  сверблять!
…  А  депутам  -  поєб…  (вибачаюсь)…  на  те  сра…  (вибачаюсь)…  натискать!
Да  не  відсохне  в  них  рука!...

Ось  вийшла  розповідь  така!

*****  

Тарас  Шевченко  «СОН»
Марку  Вовчку


На  панщині  пшеницю  жала,
Втомилася;  не  спочивать
Пішла  в  снопи,  пошкандибала
Івана  сина  годувать.
Воно  сповитеє  кричало
У  холодочку  за  снопом.
Розповила,  нагодувала,
Попестила;  і  ніби  сном,
Над  сином  сидя,  задрімала.
І  сниться  їй  той  син  Іван
І  уродливий,  і  багатий,
Не  одинокий,  а  жонатий
На  вольній,  бачиться,  бо  й  сам
Уже  не  панський,  а  на  волі;
Та  на  своїм  веселім  полі
Свою  таки  пшеницю  жнуть,
А  діточки  обід  несуть.
І  усміхнулася  небога,
Проснулася  —  нема  нічого...
На  сина  глянула,  взяла,
Його  тихенько  сповила
Та,  щоб  дожать  до  ланового,
Ще  копу  дожинать  пішла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656528
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 02.04.2016
автор: Володимир Туленко