Даровано нам
саме повне
відчуття…
Немов у казці живемо життя:
не розумієш чи пливеш по хвилях
а чи столицей їдеш одної з самих-
самих європейських ти держав,
у котрій Бог, даруючи народам землі,
хранить тут центр Європи забажав.
І знаєш, що в дорозі є найбільший шок?
У нашім з найжирніших на Землі земель краю?
Найбільший шок — коли вже не гойдає:
Чому це? Я ж неначе їхав? Я стою?
А може — не помітив як — в раю?
Таких як ми до раю вже пускають?
І посеред столиці — мов по хвилях
чи як по пральній дошці…
Я відчуваю, що живий — бо душу
ще перуть...
У рай чи пекло поки не беруть...
17.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2016
автор: Ігор Спичак