Знов піски розсипала Сахара,
Мов гонима божевільним вітром,
Розстелила в небі жовті хмари,
Дальше метра не впізнати світу.
Там де вчора гори височіли,
Зеленіли розлапасті пальми,
Мінарети і мечеті білі-
Все покрилось хмарами-пісками.
Вітер, наче кінь золотогривий,
Що з- запорів вирвався на волю.
Він летить відважний і бурхливий,
Віхолу здіймаючи довкола.
З-під його копит піщана чвàра.
Вікна, двері, площі та провулки,
Все покрилось гàброю* Сахари,
І нема від неї порятунку.
Люд в надії, що проллється злива,
Лиш вона розвиднить видноколо...
А пташки видзьобують щасливі
Морву, що посипалась додолу.
Га'бра- дуже мілкий червоний пісок пустелі Сахари.
©Н.Хаммоуда
02/04/2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656625
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.04.2016
автор: Наталя Хаммоуда