ВУЛИЦЯ СВОБОДИ,15
(СПОГАД.Банальне.)
...Прибуває на першу колію
Швидкий потяг "Софія-Москва"...
Вже не має ні суму,ні болі,
Що робота дала мозгова.
Думи думати не перестав я,
Та розсіявся сивий туман,
Бо нема вже такої підстави,
І спокуси страждати нема.
Я зійшов на морозну платформу--
Батько стрітив--обійми міцні.
Скоро й мати ніжніше пригорне,
А тепер обійма мене сніг,
Що злітає із темного неба,
У вокзальному світлі іскрить...
Нам спішити поки що не треба,
Ще є час,ще є вічності мить.
До наступної електрички.
Ми трамваєм пересічем
Цеє місто,знайоме і звичне,
У знайомих чаю поп"єм.
Згаєм час у пустих балачках,
В жартах добрих товаришів,
Щоби вулиці холод собачий
Не торкнувся зубами душі.
За вікном ново-річна ялинка,
Нам підморгуючи, мерехтить.
Батько каже:Пора вже синку...
Ну то що,чи зігрівся ти?..
Тату,тату...Життя не гріло,
Душу ікла і пазурі--
Рвали так...Та серце горіло
Ясно-ликим вогнем зорі...
Тож- у путь.І уже ми в дорозі,
Лиш година одна в путі.
Прибули.І ось на порозі...
Мрії,мрії мої золоті...
Дома.Наче і не бувало
Довгих днів і ночей чужини...
І вплітає світанок ало
Кольори в мої розові сни.
І сьогодні вже о-пів-ночі
Стрічу з друзями Новий рік...
Пам"ять,пам"ять...Коли захочу,
Буду знову у тій порі.
Все минає--казав філософ,
Все проходить...Проходить--пусте.
Та завжди із життєвої прози
Поетична квітка росте.
2.4.16.
14:34.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2016
автор: Юрко Коваль-Самбірський