Вулиця Свободи, 15

                           ВУЛИЦЯ  СВОБОДИ,15

                     (СПОГАД.Банальне.)

...Прибуває  на  першу  колію
Швидкий  потяг  "Софія-Москва"...
Вже  не  має  ні  суму,ні  болі,
Що  робота  дала  мозгова.

Думи  думати  не  перестав  я,
Та  розсіявся  сивий  туман,
Бо  нема  вже  такої  підстави,
І  спокуси  страждати  нема.

Я  зійшов  на  морозну  платформу--
Батько  стрітив--обійми  міцні.
Скоро  й  мати  ніжніше  пригорне,
А  тепер  обійма  мене  сніг,

Що  злітає  із  темного  неба,
У  вокзальному  світлі  іскрить...
Нам  спішити  поки  що  не  треба,
Ще  є  час,ще  є  вічності  мить.

До  наступної  електрички.
Ми  трамваєм  пересічем
Цеє  місто,знайоме  і  звичне,
У  знайомих  чаю  поп"єм.

Згаєм  час  у  пустих  балачках,
В  жартах  добрих  товаришів,
Щоби  вулиці  холод  собачий
Не  торкнувся  зубами  душі.

За  вікном  ново-річна  ялинка,
Нам  підморгуючи,  мерехтить.
Батько  каже:Пора  вже  синку...
Ну  то  що,чи  зігрівся  ти?..

Тату,тату...Життя  не  гріло,
Душу  ікла  і  пазурі--
Рвали  так...Та  серце  горіло
Ясно-ликим  вогнем  зорі...

Тож-  у  путь.І  уже  ми  в  дорозі,
Лиш  година  одна  в  путі.
Прибули.І  ось  на  порозі...
Мрії,мрії  мої  золоті...

Дома.Наче  і  не  бувало
Довгих  днів  і  ночей  чужини...
І  вплітає  світанок  ало
Кольори  в  мої  розові  сни.

І  сьогодні  вже  о-пів-ночі
Стрічу  з  друзями  Новий  рік...
Пам"ять,пам"ять...Коли  захочу,
Буду  знову  у  тій  порі.

Все  минає--казав  філософ,
Все  проходить...Проходить--пусте.
Та  завжди  із  життєвої  прози
Поетична  квітка  росте.

2.4.16.

14:34.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2016
автор: Юрко Коваль-Самбірський