Моє мовчання не на згоду,
Оця німота – то протест!
Нехай життя забрало вроду,
Нехай на плечі кладе хрест!
Хай обдає сухим хамсіном
Проблем буденних, суєти,
Підштовхує вперед коліном
До недосяжної мети.
Та тільки не лишає слова,
Не вириває з серця хист,
Не уриває мені мову,
Коли віршів будую міст.
Бо то жорстоко понад міру -
Натхнення красти у біді.
Без творчості, немов без віри,
Душа загине в самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656658
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2016
автор: Ольга Білицька