Я заховаюсь в собі, від образ утечу.
Поряд малесеньку збірку кладу, як молитву.
Я вже програла з твоїми примарами битву,
Просто сховалась в собі та рахунки плачу.
Наче пухнасте, грайливе, мале кошеня,
Смішно до сліз, що шкодливе таке і нестерпне,
Лащиться мовчки, в любові якесь невичерпне,
Знову наосліп уперто іде навмання.
Коротко: крається темне оте повсякчас -
Місяць скотився в безодню, а неба немає.
Мабуть ворота у Рай зараз він відчиняє,
Тільки б знайти їх, бех хижих зіркових прикрас.
Щоб не забув ти, і вкотре не вилив образ,
Може й болітиме серце, то доля карає.
Пекло довіку оте називатимуть Раєм,
Доки топитимеш душу в омані чимраз.
Я заховаюсь в собі, від образ утечу.
Злу не дістанусь, любов"ю запалені вірші,
Може вони недолугі, або ще і гірші?
Ти не читаєш, той що?..просто будь,- шепочу.
02.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2016
автор: Ліна Ланська