[img]https://www.stihi.ru/pics/2015/03/09/869.jpg[/img]
Обожнюю пробудження зі сну,
коли світанок мріє шепітливо,
щоб тіло, наче листя тріпотіло
як перший промінь добира струну.
Коли тихенько-тихо... Ні душі...
Лише гніздо своє пташина мостить.
Я розчиняюся у теплій млості,
купаючись у сонній пелені.
Обожнюю, коли передчуття
лоскоче кавою ковток ігристий
і ваблять свіжістю Твої іриси,
умиті в грозовицях і дощах.
А поки прийде ренесанс доби
і зорі з ночі височать шпилясті -
о, як би я хотіла їх покласти,
до рук покласти готику – Тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2016
автор: Окрилена