Ніхто не в змозі долю розказати,
Хіба лиш Бог, та скаже Він не всім!
Молилася вночі щоразу мати,
Життя щоб рушником стелилось їм…
Матусю рідна! Милая голубко!
Твій син і донька виросли уже!
Летять собі, допоки небо видко,
Чекай на них, як тільки мати жде…
Вбивалися у пір*я лебедята,
Щоб полишити милий отчий край,
Онуки рідні – то бабусина подяка,
За те, що готувала до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656903
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2016
автор: Юлія Еней