Мамо, пробачте, що я запізнивсь
Перехреститись до кулі…
Б.Томенчук
***
Немає вже «після», лишилося «до»
Помежи «умерти й жити».
Мамо, я чую як впертий дощ
Ялозить холодні плити.
Мамо, я бачу сумні зірки
Ген-ген понад нашу хату…
А я не навчився усе-таки
Безжалісно убивати.
Прости, не вмолив осоружну смерть,
Оту, що пройшла під серцем…
Годинник спинився на сьому чверть…
Так легко востаннє…уперше…
Своє одкровення крізь ніч несу
В світи, де нема утоми.
Пробач мені, люба, за ту стезю,
Яка не веде додому…
© Л.Шмигельська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656954
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.04.2016
автор: Леся Shmigelska