Вибачай,
що оту непросту
не зміг виконать я обіцянку святу…
Забувай,
що роки як штики
забиваються в серце від часу руки…
Залишай,
ти мені не сумні
а блажені, яскраві ті очі свої…
Пригадай,
теплий світ, як магніт,
не зібрати в якому для тебе всіх квіт…
Віддавай,
ти любов, знов і знов,
але серце зостав лиш під Божий покров…
Не карай,
що до ніг я твоїх
не поклав свого серця тоді коли міг…
Пам’ятай,
воно там, я віддам
ще багато, повір цим правдивим словам…
Відчувай,
завмирає, палає,
тобі дякує серце за те що кохає!
Олег Купрієнко (с) 2007р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656963
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2016
автор: Олег Купрієнко