Тихо сяє бірюзою вечір,
Місячна доріжка на воді,
Ми зустрілись знову, як тоді,
І твоя рука лягла на плечі.
Хвилі заколисують зірки
І до тебе в очі зазирають.
Я слова ретельно підбираю,
Та спливають спогади гіркі.
Добре розумієш все без слів.
Нам минулих днів не повернути.
Але й не виходить все забути,
Бо вогонь не зовсім спопелів.
Вітер хвилі швидше покотив,
В глибині затанцювали зорі.
Нас майбутнє ждало неозоре...
Місяць воду сяйвом золотив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2016
автор: Оля Андрієвська