Самотність душила.
Самотність в газету писала:
«До щастя спішила,
Та справжнього щастя не знала.
Пролинули роки,
Найкращі літа пролетіли,
А я одинока,
Бо скромна така і несміла.
Подруги сімейні,
Онуків своїх виглядають,
Ще й заздрять на мене,
Що клопотів їхніх не знаю.
Мені б їхній клопіт,
Мені б їхні будні і свята:
На сміх і на гомін
Світлицю, як сонце, багату!
Я дуже чекаю,
Якщо ти хороша людина,
Якщо діток маєш,
То буду за маму й дружину…»
…Отак написала.
На щастя собі чи на муку,
Якби тільки знала,
Хто в серце самотнє постука.
…Листи тасувала,
Вона на столі, наче карти,
Її вибирали,
Вона вибирала. Чи варто?
Та , мабуть, не варто,
Думки то смішні, то тривожні,
То жарти все, жарти…
…Прибивсь до села подорожній.
Води попросив
І хвилиночку перепочити.
І так він дививсь,
Як ніхто і ніколи на світі!
Враз іскра пройшла,
Спопеливши вагання і осуд –
До щастя пішла,
До любові, в непрохану осінь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2016
автор: Ніна Третяк