Ти бачиш як шумить пожовкле листя? Вмирає осінь, йде за ней зима. Кохання квітів мрії не збулися, і він один й вона завжди одна. Не знаю чи далекі ті простори щоб подолати тую висоту,а чи візьме прокляте горе, а чи любов сильніша за мету? На то ми люди, щоби помилятись, на то ми ходим по землі, щоб перед всім любити і кохатись , щоб жити разом , а не в самоті. Хіба то щастя гнити у розкошах, хіба то щастя визнання? І не вартує мати гроші, коли вкриваєшся одна. Ти бачиш як зівяли квіти, бо промайнув вже їхній час, і нас не буде , будуть діти - вони продовжать в житті час. Ти зрозумій любов є вічна, кохання то є суть життя, не треба радості шукати, вона є поруч, це душа твоя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2016
автор: leolapis