Мій собака не хоче зі мной говорити
Я до нього марную слова
Але варто за двері вийти
Він тихенько до когось шепоче, бува
Моя рибка мовчить за замуляним склом
І не дивиться в очі мені
Я для неї безглузде рожеве тло
Що поволі пливе вдалині
Сто разів казав я коту "Не сци!"
На слова котові начхать,
І провівши весь день на вулиці
Він під вечір до дому приходить посцять
А сьогодні вкусила свійська бджола
Доконали, хай їм грець!
Отакі невеселі, панове, діла,
Вже урвався у мене терпець
До комори іду, там валіза стара
З тихим каменем сірим важким,
То беру я той камінь як прийде пора,
І до ранку балакаю з ним.
Він мугика мені, головою хита,
Чи розкаже про щось кам'яне.
А за спиною мовчки стоїть санітар,
В нього стомлений погляд, обличчя сумне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657046
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.04.2016
автор: Лісник